Виникнення назви міста Косів

До середини 16 ст. Косів був селищем. Існують припущення, що Кос – це напевно назва першого засновника чи поселенця Косова. Село бере початок свого існування з 1318 р. за часів Галицького князя Лева II. Ян Фальковський, польський дослідник у своїх працях за 1938 рік, переказує, що перший ґазда Старого Косова мав прізвисько Косован, від чого і походить назва села. Але ймовірно і те, що це прізвисько отримало назву від місцевості Косів.

Кос або Кіс — це старовинне спільнослов'янське слово, яке має місце у нижньолужицькій, верхньолужицькій, словенській, болгарській, словацькій та українській мовах, воно означає назву птаха шпака або чорного дрозда (Turdus metula L). Сучасні прізвища Шпак, Соловей, Орел, Крук, Горобець, Беркут, Ворон говорять про стародавні звичаї давання людям назви різноманітних птахів та інших тварин. Так само старовинною традицією є найменовувати поселення ім'ям його першого мешканця чи засновника: Львів — від князя Лева, Київ від князя Кия і т.п.

Стародавня назва Косово мала форму присвійного прикметника. Вона вказувала на те, що дане село — власність Коса. Напевно це був якийсь боярин або дружинник, якому за якісь заслуги Галицький князь надав у володіння землі в цій прекрасній місцевості. Це мальовниче місце з широкими долинами, придатними для землеробства, річка, наповнена рибою, великі букові та дубові ліси та соляні джерела... Чарівна косівська долина привабила і монахів. Вони заснували на цьому місці монастир, ближче до затишного підніжжя гір.

За панування Речі Посполитої поселення мало офіційну назву Kosow, що в польській мові означає "власність Коса". Згодом, у 19 ст. назва міста почала по-українськи передаватись в перекладі з польської мови як Косів. Місто належало до королівщин, воно було власністю польських панів та снятинських старост, які в ньому керували, доручаючи збирати податки орендарям-євреям, які дбали, щоб з цього мати добру вигоду. Такий гніт робив становище корінних мешканців нестерпним, що призводило до повстань та опришківського руху. У 18 ст. у Косові утворилась значна єврейська громада, внаслідок чого околиці міста стали називати колискою хасидизму (поширена та впливова течія в юдейській релігії).

Більше 500 років гуцули були під чужоземним пануванням та гнобленням, проте вони не змирилися з ним, а робили все, щоб зберегти свою мову, культуру, звичаї, побут та мистецтво.