Історія виникнення міста Косів

В межах Івано-Франківської області розташований мальований куточок нашої країни – Косівський район, що є адміністративно-торговельним осередком галицької Гуцульщини. Знаходиться це затишне місце біля самісінького підніжжя Українських Карпат, у долині притоку Пруту, річки Рибниці, оточене сосновими та буковими лісами й полонинами.

На сьогоднішній день Косівщина – рідний край видатний письменників та громадських діячів, відомий осередок народних промислів Прикарпаття, гуцульського мистецтва та центр туризму.

Адміністративним центром Косівщини є місто Косів, перша згадка про яке датується 1424 роком, коли село Косово було подаровано Великим князем литовським Свидригайлом Максимові Владу Драгосиновичу за вірну службу.

На карті місто Косів з'явилось в ІІ половині 16-ого сторіччя завдяки тому, що на території цього району було знайдено поклади солі. У той час неподалік від села Косів (наразі Старий Косів) розташовувалася соляна баня, в якій і виварювали здобуту сіль. Баня була королівською (державною) власністю, а отже, її діяльність підпорядковувалася представникові короля – старості. Користуючись своїми привілеями, старости орендували підприємство та брали з бані дохід і навіть заснували містечко Риків при ній. Після смерті тогочасного старости району Генчинського на місто Риків було вчинено збройний наїзд та вщент зруйновано, а соляна баня була захоплена слугою Генчинського, Юрієм Язловецьким.

З цього моменту місто Риків припинило своє існування, а через деякий час поселення було відновлено, проте назва його змінилася назавжди. У документах (податковому реєстрі 1579 року) було зафіксовано населений пункт «Koszow, oppidum», що у перекладі означає «Косів, містечко». Не варто плутати із селом Косів, яке також існувало поруч з містечком згідно з податковим реєстром. Містечко Косів формально належало синові Язловецького, Михайлу, та значилося як приватне. Це означає, що після виходу з-під староства містечко Косів перейшло у володіння Михайла Язловецького у якості окремого елемента Косовської волості разом з чотирма іншими селами.

З цього моменту місто Косів залишалося у приватній власності та переходило від одного господаря до іншого до самісінького розпаду польського королівства.

Незважаючи на складний шлях розвитку, що випав на долю містечка та його населення – місто було двічі спалене, знищено, зазнавало набігів підданих Османської імперії (татарів, турків, волохів), буджацьких татарів – Косів героїчно вистояв, не зник та наразі існує на карті України як самостійна адміністративна одиниця у складі Івано-Франківської області, невелике містечко у передгір'ї Покутсько-Буковинських Карпат, самобутнє і неповторне.

На розвиток міста в подальшому впливало багато факторів; на території Косівщини збереглися пам'ятки історії й архітектури, які дозволяють дізналися таємниці виникнення міста Косів.